16 днів проти насилля

Презентація «Стоп насильству»

Презентація «Ми проти насильства»

Рекомендації «Алгоритми дій дитини в ситуації  домашнього насильства в умовах дистанційного навчання»

Якщо ви потрапили в ситуацію насильства, або скоїла насильство, або стала свідком

 І. Зверніться до будь-кого зі списку нижче:

  • на Національну дитячу «гарячу лінію» за номером 0-800-500-225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно)
  • поліції за номером «102»
  • дорослих, кому  ти довіряєш: працівників закладу освіти, де ти навчаєшся; старший брат/сестра, інший/інша родич/родичка, сусіди
  • іншим особам кому довіряє.

ІІ. Якщо ситуація насильства є критичною – ти відчуваєш загрозу своєму життю та здоров’ю:

  • тобі необхідно знайти безпечне місце: або в помешканні де ти знаходишся, або покинути помешкання (вибігти з нього, по можливості, взяти з собою необхідні речі) та звернутись по допомогу до сусідів, родичів, друзів, просто перехожих
  • зателефонувати поліції за номером «102» та/або на Національну дитячу «гарячу лінію» за номером 0-800-500-225 або 116 111 ( з 12.00 до 20.00 по буднях, безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно)

ІІІ. Якщо насильство ще знаходиться на початковому етапі і має незначні наслідки для дитини;

  • Якщо ти розумієш, що людина яка вчиняє насильство до тебе, готова до спілкування і не завдасть тобі більшої шкоди, спробуй з нею поспілкуватися дотримуючись наступних правил. Перед тим як спілкуватися з цією людиною, поміркуй та склади свою розмову дотримуючись алгоритму в прикладі:
Приклад “Я-твердження”   Коли я (описати ситуацію або поведінку людини) Мамо, тато….коли ти/ви на мене кричите, даєте ляпаса, звертаєтесь лайливими словами, забороняєте спілкуватися з друзями/подругами та інше Я відчуваю…(власні почуття і переживання стосовно ситуації) Я відчуваю біль, страх, тривогу, хвилювання, погано сплю, відчуваю занепокоєння, плачу тощо. Тому що…(Пояснення, чому дії співрозмовника/ці викликають такі емоції, висловлення власних інтересів) Тому що мені це неприємно, я прошу вас почути мене та не вчиняти до мене такі дії. Ось чому я хочу/бажаю/хотіла б…(бажані зміни в діях співрозмовника/ці) Ось чому я хотіла/хотів б виробити спільні правила спілкування, щоб ми чули одне одного та уникали неприємних ситуацій в нашій сім’ї.  
  • Після того, як твоя розмова готова, задай запитання, звертаючись до цієї людини

«Чи можеш ти мене зараз вислухати?» якщо ти отримаєш позитивну відповідь, почни розмову.

Ознаки та прояви виявлення випадків домашнього насильства над дітьми[1]

У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їхнє уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити тривожні симптоми в поведінці та настроях дітей.

Ці прояви у поведінці та видимі ознаки можуть сигналізувати, що дитина потерпає від будь-якої з форм насильства або є загроза вчинення насильства

Батьки, інші члени сім’ї застосовують до дитини: штовхання, хапання, ляпаси; побиття, стусани, укуси; викручування рук; смикання волосся; словесні образи, погрози, приниження; крики; залякування;погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання; примушують переглядати/або переглядають в присутності дитини фільми, журнали тощо порнографічного змісту; торкаються інтимних місць дитини; пропонують або здійснили дії сексуального характеру; псують навмисно улюблені іграшки, особисті речі; не годують;постійно обмежують в спілкуванні з іншими дітьми;примушують виконувати непосильну для дитини роботу; змушують виконувати роботу замість відвідування закладу освіти;дитина є свідком постійних сварок, бійок між батьками, родичами;тощо.
Якщо дитина: скаржиться на вище перелічені прояви до неї зі сторони батьків або інших членів сім’ї, родичів;проявляє протягом кількох днів різку зміну звичної для неї поведінку;уникає контактів з однолітками; уникає контактів з дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї; проявляє страх перед появою батьків, інших членів сім’ї;має агресивну реакцію щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;проявляє насильство, агресивну поведінку до інших;має  тілесні ушкодження; намагається приховати травми та обставини їх отримання;замкнута, тривожна, боязка;проявляє занижену самооцінку, почуття провини;відмовляється з будь-яких причин йти на контакти з педагогами, виконувати завдання; проявляє втрату інтересу до навчання та іншої діяльності;має фото-, відео-,аудіоматеріали фізичних, психологічних знущань, сексуального (інтимного) характеру;швидко втомлюється, має низьку концентрацію уваги;грає в сексуальні ігри за допомогою іграшок та ляльок;відмовляється від гігієнічного догляду за собою; часто скаржиться на погане самопочуття на заняттях;ляклива, проявляє страх гучних звуків і різких рухів;відмова пояснити причини вищеописаних станів і поведінки або неправдоподібні пояснення;інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.  

Даний список не є вичерпним, але багато з цих ознак є специфічними для ситуації, пов’язаної із насильством. Однак, якщо видно ці ознаки, вчителю спільно з психологом закладу освіти необхідно з’ясувати їх причини – довірливо і конфіденційно поспілкуватися з учнем/ученицею, його/її батьками, друзями і зробити це максимально тактовно, щоб своїми діями не погіршити його/її стан, не нанести додаткову травму.


[1]              Наказ Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047URL: http://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vzayemodiyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-inshimi-organami-ta-sluzhbami (дата звернення: 02.10.2019).